Інструкція: Адвіл

Міжнародна назва: Ібупрофен (Ibuprofen)

Група: НПЗП

Діюча речовина: Ібупрофен

Лікарська форма: драже, краплі для вживання, капсули, капсули пролонгованої дії, сироп, суспензія для вживання, суспензія для вживання [для дітей], таблетки, таблетки для розсмоктування, таблетки для розсмоктування [лимонні], таблетки для розсмоктування

Фармакологічна дія: нестероїдні протизапальні засоби; виявляє аналгетичну, жарознижувальну та протизапальну дію за рахунок невиборчої блокади ЦОГ1 та ЦОГ2 та надають інгібуючий вплив на синтез Pg. Аналгезуюча дія найбільш виражена при болях запального характеру. Як усі НПЗП, ібупрофен виявляє антиагрегантну активність.

Показання: Запальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний, ювенільний хронічний, псоріатичний артрит, остеохондроз, невралгічна аміотрофія (хвороба Персонейджа-Тернера), артрит при ВКВ (у складі комплексної терапії); переважні швидкодіючі лікарські форми), спондилоартрит анкілозуючий (хвороба Бехтерева). Больовий синдром: міалгія, артралгія, оссалгія, артрит, радикуліт, мігрень, головний (в т.ч. при менструальному синдромі) та зубний біль, при онкологічних захворюваннях, невралгія, тендиніт, тендовагініт, бурсит, невралгічна аміотрофія та хвороба післяопераційний больовий синдром, що супроводжується запаленням Альгодисменорея, запальний процес у малому тазі, зокрема. аднексит, пологи (як аналгезуючий і токолітичний засіб). Гарячковий синдром при "простудних" та інфекційних захворюваннях.

Протипоказання: Гіперчутливість, ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту (в т.ч. виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки у стадії загострення, виразковий коліт, виразкова виразка, хвороба Крона – неспецифічний виразковий коліт), "аспіринова аст. подовження часу кровотечі, схильність до кровотеч, геморагічний діатез), вагітність, період лактації. З обережністю. Цироз печінки з портальною гіпертензією, гіпербілірубінемія, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки (в анамнезі), гастрит, ентерит, коліт; печінкова та/або ниркова недостатність, нефротичний синдром; ХСН, артеріальна гіпертензія; захворювання крові неясної етіології (лейкопенія та анемія), дитячий вік (для таблетованих форм – до 12 років, 6 міс – для суспензії для прийому внутрішньо). Дітям 6-12 місяців призначають тільки за рекомендацією лікаря.

Побічні ефекти: З боку травної системи: НПЗП-гастропатія (нудота, блювання, біль у животі, печія, зниження апетиту, діарея, метеоризм, біль та дискомфорт в епігастральній ділянці), виразки слизової оболонки ШКТ (у ряді випадків ускладнюються перфорацією); подразнення, сухість слизової оболонки порожнини рота або біль у роті, виразка слизової оболонки ясен, афтозний стоматит, панкреатит, запор, гепатит. З боку дихальної системи: задишка, бронхоспазм. З боку органів чуття: зниження слуху, дзвін або шум у вухах, оборотний токсичний неврит зорового нерва, нечіткість зору або диплопія, сухість та подразнення очей, набряк кон'юнктиви та повік (алергічного генезу), худоби. З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, тривожність, нервозність та дратівливість, психомоторне збудження, сонливість, депресії, сплутаність свідомості, галюцинації, рідко – асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями). З боку ССС: розвиток або посилення СН, тахікардія, підвищення артеріального тиску. Порушення з боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, алергічний нефрит, нефротичний синдром (набряки), поліурія, цистит. Алергічні реакції: висипання на шкірі (зазвичай еритематозна, кропив'янка), свербіж шкіри, ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок, бронхоспазм, лихоманка, мультиформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенсдром-Дсон) Лайєлла), еозинофілія, алергічний риніт. З боку органів кровотворення: анемія (в т.ч. гемолітична, апластична), тромбоцитопенія та тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, лейкопенія. Інші: посилення потовиділення. Ризик розвитку виразок слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, кровотечі (шлунково-кишкової, яснової, маткової, гемороїдальної), порушень зору (порушення колірного зору, скотоми, амбліопії) зростає при тривалому застосуванні у великих дозах. Передозування. Симптоми: біль у животі, нудота, блювання, загальмованість, сонливість, депресія, біль голови, шум у вухах, метаболічний ацидоз, кома, гостра ниркова недостатність, зниження артеріального тиску, брадикардія, тахікардія, фібриляція передсердь, зупинка дихання. Лікування: промивання шлунка (тільки протягом години після прийому), активоване вугілля, лужне пиття, форсований діурез, симптоматичне ая терапія (корекція КОС, АТ).

Спосіб застосування та дози: Адвіл приймають внутрішньо, після їди. Дорослим: при остеоартрозі, псоріатичному артриті та анкілозуючому спондилоартриті – по 400-600 мг 3-4 рази на добу. При ревматоїдному артриті – по 800 мг 3 рази на добу; при травмах м'яких тканин, розтягуваннях - 1.6-2.4 г/сут на кілька прийомів. При альгодисменореї – по 400 мг 3-4 рази на добу; при помірному больовому синдромі – 1.2 г/добу. Дітям старше 12 років початкова доза – 150-300 мг 3 рази на добу, максимальна доза – 1 г, потім – 100 мг 3 рази на добу; при ювенільному ревматоїдному артриті – 30-40 мг/кг/добу на кілька прийомів. Для зниження температури тіла 39.2 град.С та вище - 10 мг/кг/добу, нижче 39.2 град.С - 5 мг/кг/добу. Суспензія для прийому внутрішньо - 5-10 мг/кг 3 рази на день: дітям у віці 6-12 місяців (тільки за призначенням лікаря) - у середньому 50 мг 3-4 рази на добу, 1-3 років - 100 мг 3 рази на добу, 4-6 років - 15 мг 3 рази на добу, 10-12 років – 300 мг 3 рази на добу. При гарячковому синдромі після імунізації – 50 мг, при необхідності через 6 годин повторний прийом у тій же дозі, максимальна добова доза – 100 мг.

Під час лікування необхідний контроль картини периферичної крові та функціонального стану печінки та нирок. При появі симптомів гастропатії показаний ретельний контроль, що включає проведення езофагогастродуоденоскопії, аналіз крові з визначенням Hb, гематокриту, аналіз калу на приховану кров. Для запобігання розвитку НПЗП-гастропатії рекомендується комбінувати з препаратами PgE (мізопростол). При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. Хворі повинні утримуватись від усіх видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги, швидкої психічної та рухової реакції. У період лікування не рекомендується прийом етанолу.

Індуктори мікросомального окислення (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гідроксильованих активних метаболітів, підвищуючи ризик розвитку тяжких гепатотоксичних реакцій. Інгібітори мікросомального окиснення знижують ризик гепатотоксичної дії. Знижує гіпотензивну активність вазодилататорів (в т.ч. БМКК та інгібіторів АПФ), натрійуретичну та діуретичну – фуросеміду та гідрохлортіазиду. Знижує ефективність урикозуричних ЛЗ, посилює дію непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів, фібринолітиків (підвищення ризику появи геморагічних ускладнень), ульцерогенну дію з кровотечами МКС та ГКС, колхіцину, естрогенів, етанолу; посилює ефект пероральних гіпоглікемічних ЛЗ та інсуліну. Антациди та колестірамін знижують абсорбцію ібупрофену. Збільшує концентрацію в крові дигоксину, препаратів Li+ та метотрексату. Кофеїн посилює аналгезуючий ефект. При одночасному призначенні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію АСК (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у хворих, які отримують як антиагрегантний засіб малі дози АСК, після початку прийому ібупрофену). При призначенні з антикоагулянтними та тромболітичними ЛЗ (алтеплазою, стрептокіназою, урокіназою) одночасно підвищується ризик розвитку кровотеч. Цефамандол, цефаперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, плікаміцин збільшують частоту розвитку гіпопротромбінемії. Мієлотоксичні ЛЗ посилюють прояви гематотоксичності препарату. Циклоспорин та препарати Au посилюють вплив ібупрофену на синтез Pg у нирках, що проявляється підвищенням нефротоксичності. Ібупрофен підвищує плазмову концентрацію циклоспорину та ймовірність розвитку його гепатотоксичних ефектів. ЛЗ, що блокують канальцеву секрецію, знижують виведення та підвищують плазмову концентрацію ібупрофену.